The Ukrainian National Museum (UNM) has reopened its doors   Click for More Info

На офіційному прапорі Чикаго на білій смузі зображено чотири червоні шестикутні зірки. Кожна з них розповідає про найвидатнішу подію в історії міста. Четверта зірка приcвячується виставці “Століття прогресу” (1933-1934), яка принесла славу Чикаго, як третього найбільшого на той час міста світу. Свою вагому лепту у його розбудову та процвітання внесла українська громада.

Фото з архіву УНМ в Чикаго

Організаційний комітет українського павільйону на виставці “Століття прогресу” 1933 року в Чикаго. Фото з архіву УНМ в Чикаго.

Приклад найвищого патріотизму засвідчує унікальна в своєму роді експозиція Українського Національного Музею, присвячена події маловідомій в Україні, а саме виставка–ярмарок „Століття прогресу”. На площі, що зайняла 427 акрів землі поміж 12-ою і 39-ою вулицями вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них – павільйон „Україна”. Цікава історія його побудови, яка водночас відкриває для нас сторінку життя нашої громади в далеких 30-их роках минулого століття. Зупиняємося біля пожовклої листівки, що друкувалася в тодішніх українських газетах, розсилалася поштою.

“Українці! Америки, Канади, Бразилії та інших заморських країв! Трапляється велика історична нагода помочи нашим братам в ріднім краю!”

— після такого звернення іде розповідь про всесвітню виставку, де зокрема підкреслюється: “Всі цивілізовані народи світу беруть участь, Український нарід мусить показати свою національну життєздатність, і це він може осягнути тоді, коли український нарід візьме участь у Всесвітній виставі…

Ми хоть народ без власної держави, але Американці трактують нас, як державницький народ…Це був би непростимий національний гріх перед Рідним Краєм і перед нашим грядущим поколінням, якби ми не взяли участи.”

Українці Чикаго. Фото з архіву УНМ в Чикаго.

Якщо брати під увагу політичну ситуацію в світі, то на той час – це був справжній героїзм відстоювати права неіснуючої на карті світу самостійної держави України. Мерією міста Чикаго в 1933 році від 14-ого по 20-е серпня було проголошено Український тиждень, а 19 серпня – Український день.

80 років тому очільники української громади заявили світові:

“Ми – культурний нарід і не уступім зі шляху борби, доки не здобудемо самостійну і соборну українську державу.”

Під цими словами –  17 підписів, серед яких імена Д-ра Мирослава Сіменовича, Мартина Барабаша, Степана Куропася та інших.

Початок побудови українського павільйону. Фото з архіву УНМ в Чикаго

Відкриття українського павільйону на виставці “Століття прогресу” в Чикаго у 1933 році. Фото з архіву УНМ в Чикаго

 Проти планів побудови українського павільйону виступив тодішній посол Радянського Союзу в США Максим Літвінов. Організаційний комітет з побудови українського павільйону дав гідну відсіч послові, розпочавши збірку грошей по усіх країнах, де проживали українці. Кошторис будови виносив $20,000.00. На цей час це були великі кошти. Люди надсилали пожертви від 25 центів до $1. У березні 1933 скарбничка нараховувала $ 5.000. Цю суму заплачено будівельній компанії, що втілювала у життя архітектурний проект Української Технічної Школи м. Львова. Оригінали креслень представлені в експозиції. На світлинах усміхнені і щасливі мрійники – вони закладають перший камінь під будову, яка вцілому винесла $22, 676.19. Газета “Chicago Daily News” помістила велику статтю відомого мистецького критика С. Бульє про неперевершений талант Олександра Архипенка (1887–1964), відомого українського скульптора. В окремому “Будинку Архипенка” розгорнулася його персональна виставка, де було представлено 44 роботи майстра.

Павільйон української вишивки на виставці “Століття прогресу” 1933 року. Фото з архіву УНМ в Чикаго

Наступний будинок був музеєм народних ремесел. Голова Союзу Українок Америки Олена Лотоцька оформила кімнату вишивки. Для цього союзянки закупили на суму $2,225.00 виробів в кооперативи народного мистецтва у Львові.

За концертну програму відповідав відомий хореограф Василь Авраменко. Завдяки його лобіюванню було збудовано літній театр при українському павільйоні, де виступав духовий оркестр під керівництвом Максима Оленського, відомий український мішаний хор, створений у 1928 році Юрієм Бенецьким, музичний театр Мірошниченка, шкільний оркестр Harrison High School, що складався із 95 музикантів під керуванням капітана Івана Барабаша. Понад 400 представників молодечих організацій з Америки і Канади з’їхалися на свій форум до Чикаго, а Союз Українок Америки провів свою конвенцію, також під час виставки відбулася зустріч українських підприємців Америки.

Хор під керівництвом Юрія Бенецького, який успішно виступив під час виставки “Століття прогресу” 1933 року в Чикаго. Фото з архіву УНМ в Чикаго.

Найбільш масовою була подія, що відбулася 16 серпня 1933 року – міжнародний конкурс красунь. Серед 25 учасниць – 18-ти річна українка Марія Любас отримала головну корону. Про це писали усі газети на своїх перших сторінках. Дівчину було короновано, як принцесу української діаспори.

12 тисяч людей вітали українську красуню, і летіла птахою над Мічіганом мелодія “Боже Великий Єдиний, нам Україну храни”.

Для дорослих вхід до українського павільйону коштував 50 центів, для дітей – 25 центів, а для тих, що приходили в вишиванках – вхід був безкоштовним.

Кожна подія по-своєму цікава. Запрошуємо відвідати Український Національний Музей. Унікальність його виставок у тому, що через світлини минулого, ми краще пізнаємо себе, наше коріння, наш український Всесвіт.

Відкриваймо разом маловідому українську Америку!

Марія Климчак
Куратор Українського Національного Музею в Чикаго

Фото з архіву Українського Національого Музею в Чикаго

Головна