The Ukrainian National Museum (UNM) has reopened its doors   Click for More Info

З ПОШАНОЮ ДО МИНУЛОГО”

Пам’ять етнічного духу – це реальна історія, створена етнічною самосвідомістю із необхідності самореалізації свого Я, своєї парафії, своєї громади. Цей процес творення, народження феномену самозбереження себе, як нації, присутній у музеї через унікальні світлини українського життя, датовані 1906, 1912, 1917, 1920, 1930-ми роками. Саме цей період активного формування української громади міста Чікаго окреслює виставка фотосвітлин під назвою “З пошаною до минулого”.

У 1952-му році музей було створено, як архів соборної української еміграції, як оберіг духовної спадщини. Золотими літерами вписані в музейний літопис імена тих, хто стояли біля його витоків. Серед них перший президент музею др. Мирослав Сіменович (1885-†1967), пр. Юліян Каменецький (1892-†1973), п. Олекса Ганкевич ( 1906-†1969) та п. Орест Городиський.

Об’єднані ідеєю збирання пам’яток з життя української громади Чікаго, вони зуміли не лише зацікавити, а й переконати громаду поставити першочерговим питання побудови українського музею в Чикаго. Перший президент Українського Національного Музею у Чікаго Мирослав Сіменович написав такі слова: “Тільки той народ заслуговує і вартий мати своє державне життя, що цінить славу минулого та зберігає пам’ятки та докази своєї історичної і культурної самобутности”.

Сторінками історії перших іммігрантів Америки.

1 жовтня 1608 року корабель “Марія-Маргареттa” прибув з Лондонa до порту Джеймстаун, що у штаті Вірджинія. Поруч з прізвищами пасажирів подавалася місцевість звідки вони походили. Тож освоювати новий світ прибули Станіслав Садовський з Радомa, Іван Мата з Кракова, Іван Богдан з Коломиї. Новоприбулі слов’яни заклали у Джеймстауні фабрику скла, дьогтю та смоли.

Найперші нечисельні групи українців з’явилися в Америці на території колишніх англійських володінь після 1658 року. Зокрема, після того, як уряд Польщі заборонив проживання на підлеглих їй територіях людей некатолицької віри. Саме з цим пов’язують наявність у списках іммігрантів, що прибули до Америки ще у XVIII ст., тобто до Війни за Незалежність (1775-1783 р.р.) прізвищ українського походження – Микола Оріх, Петро Луг, Антін Самбір, Яків Шийка, Матей Гора.

Залишилися легенди і напівлегенди про одного невтомного мандрівника 60-70-их років ХІХ століття, одного з перших емігрантів до цієї країни, сина священика зі села Кривині на Київщині – отця Агапія Гончаренка. Його шлях до Америки проходив через Лондон, Царгород, Єгипет, Грецію. Це наш український Марко Поло у рясі православного духовника і кунтуші запорізького козака з бородою патріарха. За свідченням отця Агапія Гончаренка, записаними в пропам’ятній книзі Українського Народного Союзу, довідуємося, що до Аляски, а згодом і вздовж узбережжя Каліфорнії, аж до Сан-Дієго допливали українські козаки, які допомагали у 1724 році досліджувати цю велику північну землю. Число їх було досить велике, бо коли 1867 року Аляску продали Америці, там зосталися біля 20 000 осіб козацького роду.

Американці прийняли їх спочатку за особливу породу індіян, але згодом довідалися, що це прибульці зі Східної Європи, зі землі козацької, з української. І напевно тому, їхній нащадок Агапій Гончаренко, видаючи свій часопис “Аляскін Гералд”, у 1868 році, у перших його числах розказував своїм землякам про дивні ідеї поета Тараса Шевченка, для якого не було у світі другої України, ані другого Дніпра, переповідав “Кавказ”, “Посланіє”, “Думи мої” та інше. Відомим є факт, що першими українськими поселенцями були козаки російської колонії Форт Русь (сьогодні Форт Рос), яку Росія заклала у 1809 році неподалік від Сан-Франциско.

У статті графа Леливи, поданій у Русько-Американському календарі з 1897 року читаємо: “На величезній просторині Сполучених Держав, від Нью-Йорку до Сан-Франциска, від Ріо-Гранде до джерел Міссурі, живе до 200 тисяч русинів”.

Під час Громадянської війни у битві під Чікамога (Chickamauga), що відбулася в 1863 році, прославився бригадний командир Василь Турчин на прізвизько “відважний козак”. За бойові подвиги та військові здібності йому було присвоєно звання генерала американської армії. У 1901 році до Гавайського сенату було обрано доктора Руселя. Він став засновником Гавайського медичного товариства у 1896 році. На початку 1880-х років він прибув до Сан-Франциско, де працював лікарем. Справжнє ім’я лікаря Микола Судзиловський. У 1893-році до Чікаго переїздить з Пенсильванії один із найсвідоміших українців першої еміграції, особистий приятель Івана Франка, в минулому студент Львівського університету і перший український лікар в Чікаго, Володимир Сіменович (1859-1932). З його іменем пов’язуємо початки культурно-просвітницького життя української Америки. Він був першим президентом українців у Сполучених Штатах Америки.

Перші хвилі української імміграції

Перша найбільша хвиля імміграції українців починається у 1870-х роках і закінчується в 1914 році. Більшість іммігрантів називали себе русинами – “Ruthenians”, походили зі західних земель, що були під Австро-Угорщиною. Понад половина з них були неписьменними, виконували малокваліфіковану фізичну роботу. Всього між 1899 і 1912 роками з усіх українських земель до США прибуло 155,6 тисяч українців. Проте, як засвідчують джерела, ця цифра не враховує тих українців, яких реєстрували, як австрійців, угорців, поляків, або росіян.

Ця хвиля характеризується становленням організаційної мережі та формуванням національної ідентичності. Виняткове значення в налагодженні життя цих перших іммігрантів мала Церква. Священики були одночасно релігійними, громадськими та політичними лідерами українських громад. Перші організації й товариства виникли при церковних парафіях. Лише згодом стали з’являтися різноманітні організації, не пов’язані з Церквою.

Період між двома світовими війнами характеризувався обмеженнями, пов’язаними з уведенням нового імміграційного законодавства США. Невелика політична імміграція значно активізувала діяльність існуючих і створила нові українські організації (1918-1939). У цілому в міжвоєнний період у Сполучених Штатах осіло від 20 до 40 тисяч українців.

Хронологія життя української громади в Чікаго

Чікаго – індіанське слово, що означає дика цибуля. Засноване у 1832 році, а вже через 40 років до берегів озера Мічіган прибули перші українці.

Південну та південно-західну частину міста освоювали невеликі групи русинів, закарпатців. У червні 1903 року було засновано першу парафію, а через два роки збудовано Першу Греко-Католицьку Церкву святої Марії в Чікаго на перетині вулиць Селлей і 53-ї (4949 Селлей Авеню).

1905 р. 17 серпня – крик новонародженого Михайла Оленика пробудив батьків громади до ще більш завзятої праці навколо будови нової церкви та парафії. Священик Віктор Ковалицький під час хрестин немовляти, поблагословив громаду з 50-ти осіб на добре майбутнє. Це був перший день парафії святого отця Миколая.

1905 р. 31 грудня – відбулися перші парафіяльні збори парафії святого отця Миколая. Зібрали 8 000 доларів і купили під свою церкву будівлю лютеранської данської церкви на вулиці Суперіор та Бікерсдайк.

1906 р. 26 січня – парох о. Віктор Ковалицький відправив першу Службу Божу. Присутніми були 51 особа.

1906 р. 1 червня – отець Струтинський, доктор Сіменович та адвокат Стефан Янович заснували братство святого Миколая. Це був перший відділ Українського Народного Союзу в Чікаго (106 відділ УНС).

1907 р. – було створено при церкві святого отця Миколая “Рідну Школу”, вона мала одного учителя та десять учнів.

1908 р. 15 березня – засновано сестрицтво Пресвятої Богородиці. (125 відділ УНС)

1908 р. 25 грудня – засновано братство святого Степана (221 відділ УНС).

1909 р. – у Чікаго існували два хори – хор імені Лисенка при церкві святого отця Миколая та Хор Січі. Керівниками були о. Струтинський, Михайло Костюк та Наталія Гриневецька.

1912 р. – створено “Просвіту”, яку очолив доктор Сіменович, і саме ця установа відіграла велику роль в процесі українізації Іллінойсу.

1913 р. – закуплено землю під будову церкви святого отця Миколая.

1913 р. 27 листопада – відбулось урочисте посвячення наріжного каменя церкви, яке довершив Єпископ Сотер Ортинський.

1914 р. – при парафії святого отця Миколая було засноване Музичне товариство імені Тараса Шевченка. Українські музичні постановки, такі як “Катерина”, “Запорожець за Дунаєм”, “Сорочинський ярмарок” стали щорічними подіями разом із виставками народного мистецтва, концертами оркестру духових інструментів.

1915 р. 7 січня – на Різдво в новозбудованій Церкві відправлено першу Літургію.

1915 р. 25 лютого – засновано 55-ий відділ громадсько-релігійної та культурно-просвітницької організації “Провидіння”.

1915 р. 15 і 16 жовтня – у Нью-Йорку представниками різних громадських організацій було скликано перший Український Американський Сейм. На основі його нарад створено нову репрезентативну організацію – Федерацію українців в Америці. Очолив її др. Володимир Сіменович.

1917 р. 4 січня – з метою допомогти Україні матеріально після вибуху Першої Світової війни, делегація парафіян церкви св. о. Миколая, члени Федерації Українців в Америці, прибула у Білий Дім з проханням до президента Вудрофа Вільсона проголосити Український День, під час якого на вулицях американських міст будуть збиратися датки на допомогу потребуючим в Україні.

1917 р. 21 квітня президент В. Вільсон проголосив Українським Днем. Членами Федерації було зібрано суму 53 189 доларів на допомогу Україні.

1917 р. 19 травня – вийшло перше число першого українського часопису в Чікаго “Україна”. Його засновниками були перші українські лікарі в Америці – Володимир Сіменович та Стефан Гриневецький.1917 р. – під керівництвом Емілії Струтинської, дружини пароха церкви святого отця Миколая, було створено товариство “Об’єднання українських жінок Америки”. Воно організувало курси для неграмотних нових емігрантів.

1917 р. – перша парафіяльна вечірня школа св. о. Миколая відкрила свої двері перед учнями. В авдиторії під церквою відбувалися лекції з української мови, історії, літератури та катехизму. Проіснувала ця школа 8 років.

1917 р. – о. Струтинський та др. Білик заклали перший відділ “Січі” в Чікаго з метою створення української визвольної армії. Пізніше це товариство переросло у напіввійськову організацію “Гетьманська Січ”.

1918 р. – почали видавати квартальник “Рання Зоря”.

1919 р. – з метою підготовки до життя у вільній та незалежній Україні, чікагівець Іван Івановський та члени українського самоосвітнього гуртка заснували коледж імені Івана Франка. Тут викладали книговедення, комерційне право, математику, торгівлю, комерційну кореспонденцію, англійську та німецьку мови, українську мову, літературу та історію.

1920-1930-ті р.р. – культурне життя виділяється яскравою сторінкою у полі діяльності нашої громади. Відбувалися концерти оркестрів духових інструментів під диригуванням Івана Барабаша та Стенлі Сабора, танцювальні фестивалі під керівництвом Дарковича і славного Василя Авраменка. Найбільшим досягненням Авраменка в Чікаго був український фестиваль, який відбувався в Оперному театрі, на якому виступали 200 молодих та здібних українських танцюристів. Про український хор під диригентурою Юрія Бенецького американські газети писали найвищі слова похвал.

1925 р.- сестри Василіянки почали місійну працю в Чікаго. Вони першими перейняли управу цілоденної школи в 1936 році. Місійна праця сестер Василіянок в Америці розпочалася в 1911 р..

1932 р. – зміна духовної опіки парохії. Отці Василіяни перебирають парохію святого отця Миколая.

1933 р. – участь українців у світовій виставці “Століття Прогресу” та побудова власного павльйону “Україна”, який відвідали 1 800 000 людей.

1935 р. – у Чікаго та Іллінойсі українська громада мала 113 різних товариств. Згідно статистики, тут проживали приблизно 41 000 українців. 57% не брали участі в організованому громадському житті.

1935 р. – початок будови цілоденної української католицької школи.

1936 р. 26 жовтня – розпочала працювати цілоденна українська католицька школа святого отця Миколая. Було 5 класів в яких навчалися 86 учнів. Першим директором була сестра М. Єроніма, ЧССВ, вчителями – с. М. Магдалина, с. М. Євгенія, с. М. Анзельма.

Запрошуємо відвідати цю надзвичайно цікаву виставку. Унікальність її у тому, що через світлини минулого, ми краще пізнаємо себе, наше коріння, наш український Всесвіт.

http://www.chasipodii.net